За три роки кривавої повномасштабної війни, ракетні обстріли Росією цивільного населення та критичної інфраструктури України стали її невідємною частиною. За відносно короткий час і всупереч санкцій, військово-промисловий комплекс країни-агресора спромігся масштабувати виробництво стратегічних ракет до 1000 штук на рік, витрачаючи на це мільярди доларів. Утім, слабкою ланкою залишаються носії ракет, адже більшість бомбардувальників зійшли з конвеєера ще 30-40 років тому. Наскільки критичною є ситуація для російської оборонки в цій сфері й чи варто очікувати оновлення авіапарку – читайте далі у матеріалі.
Нині парк стратегічних бомбардувальників РФ налічує близько чотирьох десятків літаків здатних виконувати бойові вильоти. Зважаючи на рік випуску переважної більшості з них – а це проміжок із 1983 по 1993 роки, жоден уже не має можливості нести повний заряд ракет через зношений технічний стан і зменшення льотного ресурсу. Відтак, постає логічне питання: чи спроможна Росія замінити чи модернізувати старі літаки?
Згідно з нашими даними, у кінці березня міністерство оборони Росії прийняло рішення замовити і профінансувати капітальний ремонт шести додаткових стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС (объект ВП-021). Серед виконавців – 360-ий авіаремонтний завод у м. Рязань і «Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс ім Г.М. Берієва» у м. Таганрог. Сумарний бюджет – більше 270 мільйонів доларів.
«Казанський авіаційний завод ім. С.П. Горбунова» у м. Казань, де сконцентровані основні виробничі потужності виробника літаків АТ «Туполєв», має замовлення на будівництво і ремонт семи бомбардувальників ТУ-160, а також двох бомбардувальників ТУ22М.
Дані ТУ-160:
- серійний номер 705 (ЛИС),
- серійний номер 801 (цех 57),
- серійний номер 401 (цех 57),
- серійний номер 703 (цех 57),
- серійний номер 804 (ангар 4),
- серійний номер 904 (цех 90),
- серійний номер 905.
Дані ТУ22М:
- серійний номер 8301(ЛИС),
- серійний номер 9205 (ангар5).
З цих літаків чотири борти ТУ-160 вже проходять етап глибокої модернізації, яку планують завершити вже у 2026 році.
Також «КАЗ ім. С.П. Горбунова» виготовляє поки що єдиний екземпляр новітнього російького бомбардувальника під умовною ПАК ДА (перспективний авіаційний комплекс дальньої авіації) «изделие 80». Наразі він перебуває на стадії монтажу елементів статичного прототипу для наземних тестів і за сприятливих умов може бути готовим за кілька років.
12-14 травня 2025 року завод відвідала делегація з Москви на чолі з виконавчим директором АТ «Туполєв» А.П. Бобришевим. Програма візиту включала повний огляд усіх стратегічних бомбардувальників та оцінку етапів їхньої готовності.
Підсумовуючи наведені дані, можна стверджувати: за нинішніх темпів протягом кількох років російський парк стратегічних бомбардувальників може поповнитися майже двома десятками літаків, здатних нести понад 100 ракет великої дальності. Такий арсенал становить серйозну загрозу навіть для країн із потужною системою протиповітряної оборони.
Оцінки західних розвідок стосовно готовності Росії до можливого нападу на країни ЄС і НАТО різняться: песимістичні прогнози називають 2027 рік, “оптимістичні” – 2029. Та незалежно від конкретних планів Кремля, очевидним є одне: як і Україна, наступна потенційна жертва російської агресії має готуватися до масштабних ударів стратегічними ракетами – з літаків, що вже проходять модернізацію. Спостерігати за цим, склавши руки, чи посилювати військово-політичний і санкційних тиск – здавалося б, вибір очевидний.
