Справжня ціна війни: як внутрішні прогнози Кремля виявляють крихкість російської економіки

Військово-промислова система життєзабезпечення

Починаючи з 2022 року так зване економічне «зростання» Росії значною мірою є масивним субсидуванням оборонних підрядників. Згідно з конфіденційним прогнозом, військово-промислове виробництво зростатиме на 12,4% щорічно до 2027 року, тоді як цивільне виробництво застигне на рівні 1,3%. Цей дисбаланс пояснює, чому половина російських вугільних компаній були неприбутковими у 2024 році, незважаючи на зростання ВВП – ресурси відволікаються на військове виробництво.

Прогнози міністерства підтверджують цю нежиттєздатну модель:

• Витрати на оборону становитимуть 8,9% ВВП до 2025 року, що майже втричі перевищує середній показник країн-членів НАТО;
• Зростання інвестицій в основний капітал впаде з 7,8% у 2024 році до 2,1% у 2025, оскільки цивільні сектори виснажені;
• Інфляція збережеться на рівні 5,8% до 2026 року, незважаючи на контроль над цінами, що сигналізує про структурний перегрів.

Фіскальна пастка

Під маскою фіскальної стабільності Росії ховається прорахунок, який посилює її боргові ризики. Москва очікувала, що рубль і надалі слабшатиме, але замість цього він зміцнився на 37% у 2025 році, що призвело до скорочення енергетичних доходів і поглиблення бюджетного дефіциту. Це створює фіскальну загрозу подвійної дії:

1. Падіння енергетичних доходів: За цін на нафту на рівні $65-70 за барель кожен долар експорту вуглеводнів конвертується у 19% менше рублів, ніж прогнозувалося. За поточного курсу (77,50 руб. за дол. США) 239 мільярдів доларів прогнозованих доходів від експорту енергоносіїв у 2024 році дають 18,5 трильйона рублів – на 4,1 трильйона менше, ніж 22,6 трильйона, очікуваних при курсі 103,2 руб. за дол. Такий розрив дорівнює 45% оборонного бюджету Росії на 2024 рік.

2. Ризик посилення санкцій: Запропоновані сенаторами США заходи, спрямовані на експорт арктичного СПГ і тіньовий танкерний флот, загрожують іще більшій втраті доходів Росії. Скорочення обсягів експорту енергоносіїв на 20% за поточного курсу рубля до долара США призведе до менших надходжень до держскарбниці на 3,7 трлн рублів на рік, що еквівалентно 80% національного бюджету країни на охорону здоров’я.

Оскільки 64% доходів бюджету прив’язані до експорту, деномінованого в доларах чи євро, несподіване зміцнення рубля фактично означає приховане скорочення федеральних видатків на 9,2% порівняно з початковими прогнозами. Це змушує Москву обирати між збільшенням дефіциту бюджету та скороченням військового виробництва. До кінця 2025 року витрати на обслуговування боргу становитимуть 14% усіх бюджетних витрат.

Ілюзія «живого» ринку праці

Можливо, найточніше уявлення про очікування Москви від війни відкривають її прогнози стосовно зайнятості населення. Незважаючи на майже мільйон втрат на полі бою, репресії проти мігрантів із Центральної Азії та постійну еміграцію кваліфікованих кадрів, прогноз чомусь утримує чисельність російської робочої сили практично на тому ж рівні – зростання очікується з 76,0 мільйона у 2024 році до 76,4 мільйона у 2027.

Ще менш переконливим є твердження Мінекономіки, що безробіття буде вперто триматися на рівні саме 2,0 мільйонів протягом 2025-2027. Така точність схожа не стільки на чесний прогноз для свого ж уряду, скільки на бажання не розсердити кремлівського диктатора поганими цифрами. Викреслюючи мобілізованих із категорії безробітних і зараховуючи пенсіонерів до «зайнятих», Росстат «малює» рівень безробіття на рівні 3,8% – навіть коли кількість вакансій у промисловості становить близько 22%.

Експорт енергоресурсів: втрачене дихання

Енергетичний комплекс Росії – основа її клептократії – стрімко втрачає опору, незважаючи на стабільні обсяги видобутку. За прогнозом Мінекономрозвитку:

• Доходи від експорту нафти залишаються на рівні $239 млрд щороку, хоч обсяги виробництва зростатимуть;
• Ціни на природний газ впадуть на 18% до 2027 року через втрату європейських ринків;
• Частка енергетики в податкових надходженнях знизиться з 34% до 28% через зростання субсидій споживачам.

Хоч експорт нафти і газу залишатиметься відносно стабільним – від 229,7 млрд доларів до 239,7 млрд доларів щорічно, – його частка у ВВП послідовно знижуватиметься з 11,2% у 2024 році до 9,7% у 2027 році. Це відбувається не через зростання економіки, а зумовлене інфляцією, яка значно перевищує цільові показники.

Припущення щодо цін на нафту, які лежать в основі цих прогнозів ($69,7 за барель у 2025 році і зниження до $65,5 у 2027) – видаються оптимістичними з огляду на очікуваний додатковий санкційний тиск. Відносна стабільність експортних цін не враховує зусилля Заходу, спрямовані на подальше обмеження російських доходів від експорту енергоносіїв. Зокрема, «Акт про посилення енергетичних санкцій» Сенату США включає вторинні санкції на перевалку зрідженого природного газу може призвести до скорочення доходів від продажу газу на суму $12 млрд щорічно. За даними аналітиків, із травня 2025 року використання Україною безпілотників проти російських нафтопереробних заводів призвело до простою 14% цих потужностей, створивши щомісячний дефіцит експорту в розмірі 4 мільярдів доларів США.

Зменшення прибутковості воєнної економіки

Середньостроковий прогноз Мінекономрозвитку демонструє, що воєнний економічний імпульс Росії починає вичерпуватися. Реальне зростання ВВП уповільниться з 3,9 % у 2024 році до 2,5 % у 2025-му та відновиться лише до 2,8 % до 2027 року, незважаючи на величезні військові витрати.

Приріст промислового виробництва впаде з 4,0 % у 2024-му до 2,0 % у 2025-му, а потім повільно відновиться до 2,6 % до 2027-го. Інвестиції в основний капітал, необхідні для довгострокового розвитку, скоротять темпи зростання з 7,8 % у 2024 році до 2,1 % у 2025-му. Це свідчить, що бізнес дедалі неохочіше інвестує у виробничі потужності в умовах економічної невизначеності та санкційного тиску. Обсяг роздрібного товарообороту знизиться з 8,6 % у 2024-му до 4,1 % у 2027-му, а реальні середні зарплати уповільняться з 9,2 % у 2024 році до 4,1 % у 2027-му, погіршуючи добробут населення.

Вразливість до санкцій та політичні наслідки

Економічний фасад начебто потужної Росії, ретельно вибудуваний за допомогою маніпуляцій з даними та військових витрат, насправді є украй крихким і цілеспрямовані дії Заходу можуть його зруйнувати. Власні прогнози російського уряду свідчать про значні вразливості, які варто використати США та ЄС за допомогою постійного санкційного тиску.

Енергетичні санкції. Будь-яке скорочення доходів від нафти й газу матиме миттєві бюджетні наслідки. Наприклад, додаткові обмеження можуть обвалити нафтові надходження нижче $50 млрд на рік – межу, за якою доведеться обирати між ракетами й пенсіями.

Технологічні санкції. Розширення обмежень на постачання напівпровідників та інших критично важливих компонентів здатне сповільнити або паралізувати військове виробництво.

Штучна стабільність ринку праці також створює можливості для цілеспрямованого тиску. Санкції, які змушують Росію обирати між військовою мобілізацією та економічним виробництвом, можуть іще більше порушити цей баланс.

ї економіка і так демонструє ознаки перегріву в секторах, що підтримують військову промисловість, тоді як цивільні галузі борються з нестачею робочої сили та обмеженням інвестицій. Викриття цих міфів може ще більше дестабілізувати путінський наратив про внутрішню стабільність.

Ігнорувати ці факти – означає сприймати за чисту монету російські казки про готовність боротися до кінця і викривлену статистику для доведення сильної позиції Кремля – а відтак повторити помилки попередніх санкційних раундів. Конфіденційний документ, отриманий Dallas, доводить, що попри риторику про переговори, Москва готується воювати щонайменше до 2027 року. Лише невпинний економічний тиск у поєднанні з українськими військовими успіхами може змінити цей сценарій для того, аби занепад Росії став незворотнім.